У нас в Save Ukraine існує чудова традиція — дарувати дітям, яких ми рятуємо з російської окупації, український прапор 🇺🇦. І завжди синьо-жовтий стяг викликає у них щемливі сльози.

Чому? Тому що для нас в Україні наш прапор — це насамперед один з атрибутів нашої суверенної державності. Ми завжди на свята вивішуємо його на своїх будинках і автівках, гордо виходимо з ним на вулиці у знакові для нас дати. Але для тих, хто опинився на окупованій території, його відкрита демонстрація може бути великою небезпекою. Тому момент, коли люди після окупації вперше бачать синьо-жовтий стяг, стає для них особливим — моментом звільнення, моментом справжньої свободи.

💙 «Рідний жовто-блакитний прапор ми закатали в банку і закопали під деревом у рідному Мелітополі».
💛«Мій прапор — моя свобода».
💙 «Прапор — ніби вікно у вільну Україну».
💛«Ми плакали від радості, коли нарешті побачили на кордоні наш український прапор».

Це слова врятованих нами українців. Кожен, хто виїжджає з окупованих територій і вперше на кордоні бачить український прапор, не може стримати сліз. Це сльози болю від пережитого, сльози від втрати рідного дому. Але водночас — це сльози радості, гордості та безмежної вдячності. Для цих людей синьо-жовтий стяг став символом свободи, перемоги та повернення до нормального життя.

І ми сьогодні маємо берегти наш національний прапор, який єднає всіх нас в ім’я незламності та нескореності українського духу.