Сьогодні я звертаюся до вас із нашого артцентру. Учора тут були діти — ті, кого ми рятували від війни, лікували від травм, допомагали повернутися до життя. У цьому просторі лунали голоси, звучав сміх, зʼявлялися нові малюнки та пісні. А сьогодні — тиша.

Цієї ночі одна з російських ракет впала зовсім поруч. Вона вбила й поранила людей, зруйнувала будинки, вибила тисячі вікон. Пошкоджено і наш центр. Серед постраждалих — наші співробітники. Декілька з них знову залишилися без дому. Дехто з них — ті, кого ми раніше евакуювали з зон бойових дій та окупацій. Одна колега потрапила до лікарні. На щастя, всі живі, і ми вже допомагаємо їм з житлом та підтримкою.

Цієї ж ночі росія знову атакувала ракетами та «шахедами» українські міста. У Києві загинув шестирічний хлопчик. Ще десятеро дітей поранено. Найменшій — лише п’ять місяців. Це найбільша кількість дитячих жертв за одну ніч у столиці з початку повномасштабної війни.
Лише за останні три місяці росія, обстрілюючи мирні міста, вбила та поранила 223 дитини. Загалом — майже 3000 з початку вторгнення. Це — не просто терор. Це цілеспрямоване знищення українського народу.

І поки ми оплакуємо загиблих, російська чиновниця Валентина Матвієнко в Женеві заявляє, що росія «вдерлася, щоб зупинити кровопролиття». Це чергова спроба виправдати невиправдане. Бо саме російська агресія щодня забирає життя наших дітей та їхніх батьків.

Але ми не здаємося. Ми відбудуємо цей центр, відновимо житло працівників. Ми продовжимо боротися за кожну дитину. Дякуємо ЗСУ за мужність і захист. І звертаємося до всіх: боріться на своєму місці. Разом — переможемо.