Діти, яких ми рятуємо з окупації, часто розповідають свої історії — важкі, сповнені страху й болю.

Микиті — 9. На нашій першій зустрічі він міцно тримався за руку бабусі, ховав погляд і соромився взяти іграшку — яскраво-червону пожежну машинку. Довго просто стояв осторонь, спостерігаючи, ніби намагаючись зрозуміти, чи тут справді безпечно.

На першому занятті Лєра мовчала. Вона сиділа згорнувшись в клубочок і дивилася у підлогу. Психолог Олена Супружинська простягнула їй аркуш і попросила приєднатися до малювання.

Завдяки Save Ukraine вже понад 900 дітей змогли врятуватися з Росії та ТОТ. Але тисячі досі чекають на порятунок.

Оленці — 9. Третину свого життя вона провела в окупації. Коли дівчинка вперше прийшла до нашого центру «Надії та відновлення», була дуже сумна й налякана. Щоразу, почувши гучний звук, інстинктивно прикривала голову руками.

У новому Центрі працюють фахівці — психологи, логопеди, фізичні терапевти, спеціалісти з раннього розвитку.

Ми підписали Меморандум про співпрацю з Міністерством юстиції України. Це важливий крок, який посилить спільну роботу держави й громадського сектору у пошуку, захисті прав та поверненні дітей, викрадених Росією.

Ярині — 16. Вона мала б зараз планувати свій шкільний випускний, готуватися до вступу в університет і мріяти про своє щасливе майбутнє в Україні. Натомість останні шкільні роки дівчини пройшли в окупації, в її рідному, напівзруйнованому Маріуполі, де майже 4 останні роки кожен день перетворюється на боротьбу за виживання.

Чи буде проїзною дорога? Чи вдасться «проскочити» між обстрілами, коли «прилітає» щодня? Порятунок людей, які проживають поблизу фронту, — це величезний ризик для всіх, хто бере участь у цій справі. Проте наша команда працює часто від ранку до пізнього вечора, щоб вивезти з небезпечної зони якнайбільше людей.