Віталій ніколи не думав, що опиниться в такому місці. Він був звичайним хлопцем з Берислава, невеликого міста в Херсонській області України. Він любив грати з друзями у футбол, дивитися мультики по телевізору і мріяв колись стати пілотом. Він і гадки не мав, що його життя так круто зміниться 7 жовтня 2022 року.

Того дня до його класу прийшов новий “директор” школи і оголосив, що вони їдуть у подорож до табору в Криму. Директорка сказала, що буде весело. Віталій був налаштований скептично, але не хотів пропускати пригоди. Він зібрав речі і сів у автобус разом з десятками інших українських дітей.

Незабаром він зрозумів, що табір був зовсім не таким, як він собі уявляв. Це був справжній кошмар. З моменту прибуття вони зазнавали постійних знущань і принижень з боку персоналу табору, який був лояльний до російського режиму. Вони змушували їх годинами слухати російський гімн, розмахувати російськими прапорами, співати дифірамби Путіну і проклинати Україну. У них забрали телефони та одяг. Вони годували їх гнилою їжею і відмовляли їм в елементарній гігієні. Вони били їх залізними прутами і спалювали їхню українську символіку. Вони промивали їм мізки брехнею і пропагандою. Вони казали їм, що вони більше ніколи не побачать своїх родин, що їх відправлять до Росії і всиновлять російські батьки. Вони сказали: “Ви будете російськими дітьми”.

Віталій намагався чинити опір. Він втік з іншими дітьми, щоб купити їжу в сусідньому місті. Він відмовився їсти зіпсовану їжу, яку йому дали. Він насміхався над Путіним, поставивши у своїй кімнаті його статую з короною і написом “Путін – цар”. Він зберіг свій український дух, навіть коли його били і обзивали. Він думав про свій дім, про батьків, про свої мрії. Він молився про диво.

І одного дня диво сталося. Віталія повернули в Україну в рамках 5-ої місії Save Ukraine. Зараз він живе зі своєю сім’єю в одному з наших центрів “Надія і зцілення”, де вони можуть відновитися і зцілитися.